Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
буркотати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
буркіт — коту, ч. Дія за знач. буркотати, буркотіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
буркотання — я, с. Дія за знач. буркотати і звуки, утворювані цією дією. Буркотання голубів … Український тлумачний словник
буркотіти — див. буркотати … Український тлумачний словник
буркотливий — рідше буркітли/вий, а, е. 1) Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). || Який виражає невдоволення. 2) Який часто воркує, любить воркувати (про голубів) … Український тлумачний словник
забуркотати — очу/, о/чеш і забуркоті/ти, очу/, оти/ш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти … Український тлумачний словник
побуркотати — кочу/, ко/чеш і побуркоті/ти, очу/, оти/ш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час … Український тлумачний словник
пробуркотати — очу/, о/чеш і пробуркоті/ти, очу/, оти/ш, перех. і без додатка, розм. Док. до буркотати, буркотіти … Український тлумачний словник
